^{Український переклад аналітичної статті, опублікованої англійською мовою у The Kyiv Independent.  Автори: Любов Цибульська та Андрій Сухарина, Join Ukraine}

Коли завтра угорці підуть на виборчі дільниці, вони голосуватимуть у середовищі, отруєному, ймовірно, найбільшою задокументованою кампанією іноземного втручання у вибори в історії ЄС.

Головний парадокс цієї кампанії полягає не в тому, що Росія втручається — це давно стало нормою. А в тому, що вона робить це, переодягнувшись в український одяг.

В Угорщині 2026 року Кремль зібрав усе в один пакет — і додав елемент, якого раніше не було в такому масштабі: систематичне приписування власних операцій Україні.

Угорщина під керівництвом Орбана протягом останніх років послідовно займала позицію, максимально вигідну Москві всередині ЄС і НАТО.

Будапешт перешкоджав макрофінансовій та військовій допомозі Україні, ветував або блокував санкції, а міністр закордонних справ Петер Сіярто, як показали аудіозаписи, інформував Лаврова про закриті дебати ЄС, пропонував переслати конфіденційні документи щодо вступу України і запевняв російського колегу: “Я завжди до ваших послуг”.

Наскільки свідомим є цей курс з боку Будапешта, а наскільки — результатом поступової ерозії суверенності на тлі енергетичної залежності від Москви, — питання відкрите. Але факт залишається фактом: жодна інша країна-член ЄС не забезпечувала Кремлю настільки надійного адвоката у Брюсселі.

Кремль направив до Будапешта трьох оперативників ГРУ під дипломатичним прикриттям. Операцію курує Сєргєй Кірієнко — перший заступник керівника Адміністрації Президента РФ і архітектор російського втручання у вибори в Молдові.

Центральний метод — false flag: створити інцидент, приписати його Україні, використати для мобілізації виборців через страх. Нижче — найбільш задокументовані епізоди.

По-перше, ботомережа “Матрьошка” — координована інфраструктура фейкових акаунтів, яка фабрикує “антиугорські” відео з логотипами авторитетних медіа.

За даними NewsGuard та The Insider, мережа поширювала фабрикації про українські “ВІЛ-загони”, фейкові відео про кібератаки та сотні кліпів зі спаленням угорського прапора — все це було простежено до прихованої операції впливу через TikTok із 34 акаунтів.

Втручання не обмежилося TikTok. За тиждень до голосування сербська влада знайшла два рюкзаки з пластичною вибухівкою поблизу відгалуження газопроводу TurkStream біля угорського кордону. Орбан негайно звинуватив українську диверсію, хоча безпековий експерт Андраш Рач разом з іншими публічними особами за три дні до інциденту публічно передбачив цю подію — аж до місця та “українського” обрамлення.

The Washington Post також розкрив план російської СЗР, автентифікований європейською розвідкою, інсценувати замах на Орбана — операцію, ймовірно, зупинили лише тому, що публікація зруйнувала її.

А в Закарпатті етнічні угорці отримували масові дзвінки з погрозами з підроблених українських номерів, які СБУ простежила безпосередньо до території Росії.

Було б нечесно подавати цю історію, не вказавши на кілька українських помилок, які в підсумку підживили ту саму пропагандистську кампанію проти неї.

5 березня Президент Зеленський заявив, що готовий передати адресу “однієї людини” у ЄС, яка блокує €90-мільярдний кредит, українським збройним силам, “щоб вони подзвонили йому та поговорили його мовою”.

Формально він не назвав Орбана, але всі зрозуміли, кому було адресовано повідомлення. Європейська Комісія публічно засудила ці слова як “неприйнятні”. Навіть Мадяр, який виступає за проєвропейський курс, вимагав від Зеленського відкликати заяву: “Жоден іноземний лідер не може погрожувати жодному угорцю”.

Ці слова ідеально лягли у передвиборчий наратив Орбана. Як і коментарі колишнього офіцера СБУ, який на маргінальному YouTube-каналі згадав про “карму” для Орбана та його родину. Приватна думка пенсіонера, який не має жодного стосунку до прийняття державних рішень, — але вона була миттєво підхоплена і подана кремлівськими та проурядовими угорськими медіа як офіційна позиція Києва.

Загалом Україна не мала і не має адекватної стратегічної комунікації щодо угорських виборів. Не було ні спроби вибудувати контакт з угорським громадянським суспільством, ні навіть послідовної лінії в публічних заявах.

Окремо тривожний сигнал — наскільки далеко ці наративи проникають.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс, прибувши до Будапешта за кілька днів до голосування, звинуватив ЄС та Україну у “втручанні в угорські вибори” і назвав слова Зеленського “абсолютно скандальними”.

Свідомо чи ні, але ці тези дзеркалили позицію Кремля: того ж тижня Москва заявляла, що “деякі країни ЄС допомагають суперникам Орбана”. Ситуація безпрецедентна і трохи комічна: у жодних центральноєвропейських виборах американський та російський політичні табори ніколи настільки відкрито не підтримували одного й того ж кандидата.

А центральний прийом — false flag, маскування під Україну — переслідує подвійну мету. По-перше, мобілізувати угорського виборця через страх перед “агресивним сусідом”. По-друге — і це, можливо, навіть важливіше — зруйнувати будь-яку можливість нормалізації українсько-угорських відносин, хто б не переміг на виборах.

Ймовірний новий проєвропейський уряд у Будапешті успадкує суспільство, напівсвідомо переконане, що “українці хотіли підірвати наш газопровід і вбити нашого прем’єра”.

Якщо ця модель спрацює, Кремль отримає робочий шаблон для будь-якої наступної кампанії в Європі. Якщо ні — це означатиме, що у гібридних операцій під чужим прапором є стеля ефективності, і що суспільство здатне розрізняти маніпуляцію навіть у середовищі, максимально отруєному дезінформацією.

Угорське суспільство дасть відповідь вже завтра.

‍