Аналітична стаття Андрія Сухарини для The Kyiv Independent.

‍

У ніч на 12 вересня українські дрони атакували Таганрог. Служба безпеки України повідомила про ураження підприємства з виробництва FPV-дронів, двох місць зберігання безпілотників, зенітного ракетно-гарматного комплексу «Панцир» і радіолокаційної станції.

Місцева влада як завжди перелічила зовсім інше: 16 комерційних будівель, п’ять автомобілів, футбольний клуб і магазин мережі «Свєтофор».

Регіональні канали в соцмережах підсумували подію одним реченням: «Уламки дрона» спричинили пожежу в магазині та кількох нежитлових будівлях.

Під дописом ростовської спільноти у «ВКонтакте» один із коментаторів уточнив: «Один великий магазин авіаційних шин горить із четвертої ранку й досі не потух».

Йшлося про військовий аеродром, де, судячи із супутникових знімків, загорілися резервуари з пальним.

Через три дні місто атакували ракети.

Генеральний штаб ЗСУ повідомив про вибухи та пожежу на заводі «Атлант Аеро», який виробляє ударні дрони «Молнія». Російська влада перелічила розбиті вікна, газову трубу, продуктовий магазин і склад Ozon. Регіональні спільноти, які ми моніторимо, опублікували 178 дописів про дві атаки на Таганрог. Лише в одному з них назвали ціль удару. Про «Атлант Аеро» не згадали жодного разу.

Історія Таганрога наочно показує, як влаштована російська аудиторія. Вона поділена на сегменти, кожен із яких бачить свою війну.

Більшість людей отримує новини з телебачення та місцевих онлайн-спільнот. Телебачення залишається основним джерелом інформації для 61% росіян.

Ті, хто цікавиться війною, читають також провоєнних блогерів, відомих у Росії як Z-блогери. Найменша частина аудиторії читає незалежні медіа, які ведуть росіяни за кордоном.

Місяць тому на прикладі Новоросійська ми писали, що росіяни не бачать ударів по військових цілях. У вересні ми розширили моніторинг: до понад тисячі регіональних спільнот у Telegram і «ВКонтакте» додали ще понад 40 великих загальнонаціональних каналів. Це дало нам змогу побачити повнішу картину.

Перша група отримує версію влади.

9 вересня Військово-морські сили України повідомили, що ракета «Нептун» уразила фрегат «Адмірал Ессен» у Новоросійську.

Із 246 дописів регіональних спільнот про ту ніч лише в одному згадували кораблі, тоді як майже у 100 дописах ішлося про загиблих: за даними російської влади, у місті загинули четверо людей.

Регіональна Росія знає про загибель цивільних осіб, але не про фрегат.

22 вересня Генштаб ЗСУ повідомив про удар по базі поблизу села Цимбулово в Орловській області, звідки Росія запускає реактивні дрони «Герань».

Протягом наступного місяця назва цього села не з’явилася в жодній із тисячі спільнот, які ми моніторили, зокрема й у спільнотах Орловської області.

Про зупинку роботи Московського нафтопереробного заводу після удару 20 вересня, про яку повідомило Reuters, згадали лише в шести з 407 дописів. Державні канали з нашої вибірки — «Соловйов» і «Комсомольська правда» — просто повторювали офіційні заяви в дев’яти з десяти дописів.

Така новинна стрічка створює враження, ніби системи ППО збивають сотні дронів, а їхні уламки падають на житлові будинки.

Читачі російських воєнних блогерів знають значно більше.

12 вересня канал «Воєнний Освєдомітель» назвав військовий аеродром імовірною ціллю атаки в Таганрозі. 18 вересня він опублікував супутниковий знімок пошкоджених цехів «Атлант Аеро».

Загалом військові блогери визначили ціль у дев’яти з 16 дописів про Таганрог.

Коментуючи удар по Московському НПЗ, Z-блогер Fighterbomber написав: «Нагадаю, це нафтопереробний завод із найпотужнішою системою захисту в країні. Можливо, навіть у світі. Прогнозую, що його атакуватимуть ще не раз».

Однак ці знання однобічні. Ті самі канали значно частіше й докладніше повідомляють про російські удари по Україні.

Близько 92% реакцій на такі дописи — позитивні. А канал «Воєнний Освєдомітель» представив удар по Цимбулову як історію стійкості: укриття міцні, а пускові установки недорогі, тож їх легко замінити.

Найповніше про удари пишуть незалежні медіа та медіа, що працюють з-за кордону: у 14 із 20 дописів про Таганрог вони визначили ціль атаки. Проте їхня аудиторія найменша.

У нашій вибірці типовий допис воєнного блогера про удар по Росії набирає 73 тисячі переглядів, тоді як допис незалежного медіа — 14 тисяч.

Усе змінюється, коли удар припадає на їхнє місто.

Офіційна версія подій суперечить тому, що люди чули тієї ночі, і вони починають ставити запитання.

Під дописом про Таганрог люди пишуть: «У ваших телеграм-каналах пишуть, що горів не лише магазин» і «Коли вони нарешті навчаться говорити правду?»

В Орлі жінка під час прямого ефіру запитала губернатора про нічні вибухи. У відповідь вона почула пояснення про «уламок дрона» й переказала його у коментарях: «Коротко й зрозуміло. Так, цей уламок упав із таким гуркотом, що його почуло мало не все місто».

Та сама спільнота спростувала дипфейк, у якому губернатор нібито визнавав, що регіону бракує засобів ППО. Під дописом зі спростуванням люди писали: «Цей фейк каже правду» і «Я б проголосував за фейк».

У Салехарді, столиці Ямало-Ненецького автономного округу, люди міркували так після удару по газопереробному підприємству в Новому Уренгої: «Як це так: атаку відбили, дрон перетворився на уламки, а об’єкт, по якому він летів, горить? Отже, атаку не відбили, і це були не уламки. Дрон уразив саме ту ціль, яку й мав уразити».

Цю тенденцію підтверджують і цифри. У спільнотах із регіону, по якому завдали удару, 34% змістовних коментарів ставлять під сумнів ефективність ППО та офіційні дані. Ще у 23% коментарів люди розповідають про те, що самі бачили й чули, або розпитують про це сусідів.

Однак вони не завжди знаходять правильні відповіді.

Новий Уренгой розташований майже за 3 000 кілометрів від українського кордону, і дрони вперше долетіли до цього міста. Того ж дня в сусідньому Ханти-Мансійському автономному окрузі заборонили публікувати будь-яку інформацію про дрони.

Найпопулярніший коментар про цей удар у наших базах даних звучить так: «Уже давно очевидно, що їх запускають не з України».

Коли влада мовчить, росіяни самі шукають відповіді — і не завжди знаходять правильні.

Звичайні росіяни в регіонах мало знають про цю війну. Їм розповідають про збиті дрони та пошкоджені будівлі, і поки вибухи лунають далеко, цього достатньо.

Запитання виникають тоді, коли удар припадає на їхнє власне місто. У вересні Ямало-Ненецький автономний округ уперше з’явився на нашій карті, а спільноти у 24 регіонах публікували дописи про цю атаку.

Сумніви щодо дій влади не обов’язково означають бажання завершення війни. Після найбільшої атаки місяця — удару по Москві — 59% змістовних коментарів звинувачували владу та ППО, тоді як 16% звинувачували Україну й Захід. І лише кожен дванадцятий закликав до завершення війни.

Тож ось про що звичайним росіянам не розповідали в новинах у вересні: про завод із виробництва ударних дронів і військовий аеродром у Таганрозі; про фрегат — носій ракет «Калібр» — у Новоросійську; про базу запуску реактивних дронів «Герань»; про зупинку роботи головного нафтопереробного заводу столиці; а також про газопереробне підприємство в Ямало-Ненецькому автономному окрузі.

Жителів російських регіонів і далі оберігають від випадкового усвідомлення того, що війна йде далеко не так переможно, як стверджує Путін. Результати, м’яко кажучи, не вражають.