^{Український переклад аналітичної статті, опублікованої англійською мовою у The Kyiv Independent. Автори: Любов Цибульська та Андрій Сухарина}

Починаючи з 18 липня Сили оборони України розпочали тривалу кампанію проти логістичної мережі компанії.

Перші удари припали на розподільчі центри в Електросталі та Котовську поблизу Тамбова. Через два дні дрони досягли Коледіно під Подольськом, а 22 липня — об’єктів у Краснодарі та Невинномиську. Згодом кампанія поширилася на склади у Воронезькій області, Шушарах та Уткіній Заводі поблизу Санкт-Петербурга, а також у Сімферополі в окупованому Криму. До початку серпня під удари потрапили об’єкти в Рязані, Пензі, Сарапулі, Пермі, Волгограді, Зеленодольську та Самарі.

За оцінками UNITED24 Media, українські дрони вивели з ладу близько 16 із 26 основних логістичних центрів Wildberries — майже дві третини мережі. Серед найбільших складських комплексів Росії, за повідомленнями, знищено або пошкоджено близько половини загальної площі.

Wildberries — найбільший маркетплейс Росії: на нього припадає 52% усіх онлайн-замовлень у країні. Його засновниця Тетяна Кім — найбагатша жінка Росії.

Сама компанія відкрито продає товари, які можуть використовуватися на фронті: котушки оптоволоконного кабелю для FPV-дронів, системи скидання, бронежилети та шоломи. Деякі з них мають маркування «пройшли випробування у спеціальній військовій операції».

Якщо порівнювати з усією складською площею компанії, оцінки скромніші — 10–17%. Однак саме найбільші логістичні вузли утримують систему разом, тому вплив ударів значно більший, ніж їхня частка у загальній площі складів.

У період з 18 липня до 2 серпня склади Wildberries згадували 2320 разів у російських групах, які ми моніторимо, майже в усіх регіонах Росії. Це більше, ніж усі згадки про удари по НПЗ за весь липень разом, і в 13 разів більше, ніж про найрезонансніший із них.

До 18 липня Wildberries з’являвся у цих інформаційних потоках переважно як реклама — близько 10 разів на день. Після ударів — уже сотні разів.

Саме атаки спричинили різкий сплеск уваги, який триває понад два тижні. Жоден удар по НПЗ не давав такого довгого інформаційного ефекту: нафтопереробний завод у сусідньому регіоні — для багатьох це чужа проблема, тоді як маркетплейс означає замовлення, пункт видачі та ціни у кожному місті країни.

То яка логіка і правова підстава для удару по складу маркетплейсу, який на перший погляд не є класичною військовою ціллю?

По-перше, йдеться про симетричну відповідь. Росія систематично атакує цивільну логістику України — зокрема «Нову пошту», одну з найбільших українських поштових компаній. У жовтні 2023 року російська ракета вбила шістьох працівників на сортувальному терміналі поблизу Харкова.

Протягом двох місяців — з травня до липня 2026 року — «Нова пошта» зазнала щонайменше дев’яти атак на термінали та відділення. У червні було знищено її найсучасніший інноваційний термінал у Києві, на початку липня пошкоджено роботизований термінал у Дніпрі, а 31 липня дрони Shahed знищили сортувальний термінал у Полтаві.

17 березня 2026 року російські війська атакували поштовий термінал української компанії Nova Post у Запоріжжі, внаслідок чого щонайменше шестеро працівників отримали поранення.

Україна відповідає ударами по російській комерційній логістиці. Володимир Зеленський називав далекобійну кампанію «далекобійними санкціями», а удари по Wildberries пов’язував із логістикою, яка працює на російську армію.

По-друге, ці склади не настільки цивільні, як можуть здаватися.

Wildberries відкрито продає товари, які можуть використовуватися на фронті: оптоволоконний кабель для FPV-дронів, системи скидання, бронежилети та шоломи, деякі з яких мають маркування про випробування у «спеціальній військовій операції».

Показово, що після ударів компанія прибрала «військові» товари з результатів пошуку. Українська сторона також говорить про практичний ефект. Командир 429-ї бригади безпілотних систем Юрій Федоренко заявив, що після ударів по складах росіяни почали нормувати видачу камер, пропелерів та акумуляторів для дронів.

Цікаво, що самі росіяни в коментарях також обговорюють подвійне призначення цих складів.

По-третє, ці удари мають фінансовий ефект, який безпосередньо працює на завершення війни.

Тетяна Кім уже звернулася по допомогу до уряду — зокрема просила підтримати продавців і надати податкові пільги, які допомогли б розрахуватися з підприємцями, що втратили товари.

За даними Reuters, наприкінці 2025 року борг компанії сягнув 830 млрд рублів (близько $10 млн), а державний ВТБ може відіграти центральну роль у майбутньому пакеті допомоги. Банк планував придбати 5% активів групи Wildberries & Russ.

Контроль над Wildberries давно непрозорий: формально єдиною власницею залишається Кім, але після гучного злиття 2024 року з рекламним оператором Russ, пов’язаним з оточенням мільярдера та сенатора Сулеймана Керімова, маркетплейс фактично став стратегічним активом, вплетеним у систему інтересів кремлівської еліти.

Це означає, що державні гроші цілком можуть піти на порятунок Wildberries.

Йдеться тоді не просто про допомогу бізнесу, а про порятунок стратегічного приватного активу, тісно пов’язаного з інтересами самої держави. І що більше коштів піде на закриття цих дірок, то менше залишиться на війну.

Або, як у старому радянському анекдоті:
«Тату, якщо горілка подорожчає, ти менше питимеш?»
«Ні, синку. Це означає, що ти менше їстимеш».

Бюджетні кошти не безмежні, але росіяни добре знають, як держава може латати одні діри за рахунок інших.

Удари по складах маркетплейсів також є предметом правових і моральних суперечок.

Міжнародне право не має формальної категорії «подвійного призначення» — існує лише критерій «військової цілі». Юристи попереджають, що надто широке трактування цього поняття послаблює захист цивільних об’єктів.

Водночас історія знає чимало випадків, коли держава, що захищається, свідомо знищувала економічну інфраструктуру агресора.

Під час Другої світової війни союзники навмисно бомбили німецьку промисловість, залізниці та нафтопереробні підприємства. Знаменитий «транспортний план» 1944 року напередодні висадки в Нормандії передбачав систематичне знищення логістики, яка формально була цивільною, але фактично виконувала військову функцію.

Відмінність полягає в тому, що Україна воює з противником, який у багато разів більший і сильніший і який сам не дотримується жодних правил. Вимагати від слабшої сторони обмежуватися виключно «класичними» військовими цілями — фактично означає вимагати від неї програти.

‍